Стратегічний резерв

Понеділок, 12 Бер 2018

Стратегічний резерв

Стратегічний резерв

До 2023 року Україна повинна створити мінімальний резерв нафти і нафтопродуктів. Про передумови, перспективи та проблематику питання стратегічного планування запасів палива розповість експерт ринку нафтопродуктів — Дмитро Кулик, Президент Нафтогазовій Асоціація України.

У багатьох європейських країнах вже сформовані 90 денні запаси нафти і нафтопродуктів — це обов’язкова умова, продиктована правилами International Energy Agency і Директиви 2009/119/ЄС. Практично всі країни Євросоюзу в тому чи іншому вигляді зберігають стратегічні запаси нафти, бензину та дизеля, а Польща, Португалія, Болгарія, Іспанія, Італія і Греція формують ще й запаси скрапленого газу. Обсяги необхідних запасів створюються з розрахунку 90 днів середньодобового споживання палива транспортним, побутовим, промисловим та іншими секторами.

Україна до 2023 року також повинна сформувати мінімальний запас нафти і нафтопродуктів (МЗНН).

Навіщо?

Директива ЄС говорить про те, що МЗНН необхідний на випадок надзвичайних ситуацій на нафтовому ринку. У разі будь-яких обривів пропозицій по ринку, дисбалансів між пропозицією і попитом, надзвичайних ситуаціях, щоб уникнути паливного колапсу потрібно мати стабілізаційний запас: або на 61 день середньодобового споживання, або на 90 днів середньодобового чистого імпорту.

Коли?

Підписуючи в 2014 році документи по асоціації з ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання по створенню мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів. До цього її зобов’язують договір про заснування Енергетичного Співтовариства, який є частиною політики Євросоюзу стосовно експортного законодавства, і директива 2009/119/ЄС. У відповідність з цими документами, всі країни ЄС, Україна в тому числі, повинні сформувати МЗНН до 2023 року.

Проте, такий віддалений термін не повинен вводити в оману. Орієнтовна вартість підготовки інфраструктури становить приблизно 200 млн. гр-н на рік, та 500 млн. гр-н на рік йде на формування самого стратегічного запасу, і ще 300 млн. гр-н доводиться на зберігання і оновлення резерву. Наші сусіди, Угорщина і Румунія, витратили на створення своїх паливних запасів 4 і 5 років.

Україна вже 15 років намагається сформувати свої мінімальні запаси нафтопродуктів, з цього приводу вже видано три Укази Президента України, і жоден з них до теперішнього часу не було реалізовано.

З чого складатиметься МЗНН?

На сьогоднішній день ситуація на ринку нафтопереробки України така, що швидко, якісно і без зайвих витрат переробити нафту в кінцевий продукт не вийде. В Україні працює лише один нафтопереробний завод — Кременчуцький НПЗ. Створювати запаси нафти, з огляду на, що переробляти її можна на одному лише НПЗ — невиправданий ризик. Тому запаси в більшій частині будуть складатися з нафтопродуктів: дизпаливо, бензину, авіапалива.

Що вже було зроблено?

21 червня 2017 року Кабінет Міністрів України знову підняв питання створення стабілізаційного резерву, на виконання якого розроблено проект постанови «Про затвердження моделі формування мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів в Україні». А восени 2017 року українська модель формування мінімальних запасів навіть була схвалена експертами Енергетичного Співтовариства в Україні. Однак, після детального аналізу проекту акту можна стверджувати, що даний проект має декларативний характер і не зможе послужити базою для подальшої розробки законодавчих актів щодо створення та функціонування державної системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів.

Що не так?

По-перше, основою створення таких запасів є визначення джерел їх фінансування. У проекті акту йдеться: «Витрати на накопичення запасів нафти і нафтопродуктів покриваються за рахунок справляння плати з учасників ринку (виробники, імпортери і т.д.) за обсяги, продані на внутрішньому ринку». Загальні витрати на створення запасів протягом п’яти років, згідно з пояснювальною запискою, очікуються в обсязі 1 млрд. 414 720 000. доларів США. Якщо на виробників та імпортерів покладається забезпечення формування та підтримки 30% від загального обсягу МЗНН, то їх частка витрат в зазначеному періоді складе 425 млн. доларів США, що за нинішнім курсом близько 12 100 000 000 гр-н. При таких витратах на створення МЗНН частина учасників ринку припинить свою діяльність, а конкурентна ситуація на ринку погіршиться, так як легальний бізнес буде нести ці витрати, а «чорний» — ні.

По-друге, визначення джерел витрат на МЗНН в проекті акту немає сенсу! Що таке «стягування плати з учасників ринку за обсяги, продані на внутрішньому ринку»? Це слід трактувати, як додатковий податок? Що, до речі, заборонено чинним законодавством. У чинному законодавчому полі держави не існує іншого способу фінансування МЗНН, як виділення на цю потребу частки акцизного податку.

По-третє, викликає подив позиція авторів проекту акту, що документ (на їх погляд) не є регуляторним актом і не вимагає громадського обговорення. У разі затвердження такого акту, його вплив на десятки мільйонів споживачів нафтопродуктів і на компанії, які реалізують цим споживачам нафтопродукти, буде дуже великим через значне підвищення вартості реалізованої продукції.

Що потрібно зробити?

У проекті моделі МЗНН необхідно чітко визначити джерело фінансування створення і функціонування запасів, а саме — фіксована частка акцизного податку з усього обсягу нафтопродуктів реалізується на внутрішньому ринку країни, яка буде направлятися для МЗНН. Таке джерело фінансування необхідно визначити в проекті акту, а не в обґрунтуванні необхідності прийняття акту, поданого в пояснювальній записці до нього (в разі прийняття проекту постанови пояснювальна записка до нього не є нормативно-правовим актом).

Закупівля нафти і нафтопродуктів для запасів повинна здійснюється на формульній основі з прив’язкою до котирувань світових агентств з можливим використанням фінансування через довгострокові позики від міжнародних фінансових організацій на пропорційній основі (держава й учасники ринку), вартість їх зберігання, оновлення та реалізація формується на ринкових умовах.

Проект постанови «Про затвердження моделі формування мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів в Україні» необхідно виносити на розгляд Державної регуляторної служби.

За умови вибору акцизу, як джерела фінансування, учасники Нафтогазовій Асоціації України, будучи представниками відповідального і цивілізованого бізнесу, готові підтримати створення мінімального запасу нафти і нафтопродуктів, в тому числі, надавши на ринкових умовах свою інфраструктуру і взявши на себе реалізацію частини завдань.

додайте свій коментар